Literaturna Ukraina | 22Oct1992 | Ivan Bilas
bilas19921022LiteraturnaUkraina.html
[Go to English translation below]

До 50-річчя УПА
ПРОТИСТОЯННЯ
АКЦІЇ РЕПРЕСИВНОГО АПАРАТУ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ
ПРОТИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДУ

Правда про національно-визвольну боротьбу і спротив нашого народу окупаційним режимам у 40-х та 50-х роках має восторжествувати у нинішньому ювілейному році  -- році Української Повстанської Армії.

Для цього необхідно неуперєджено переглянути та проаналізувати суспільно-політичні події в Україні тих часів, спираючись на архівні документи, що стали доступними для дослідників.

До недавнього часу про той період писали однозначно: «боротьба з пособниками окупантів, бандитами, які втратили людське обличчя» і «радісний перехід населення Західної України до мирного життя на благо батьківщини і соціалізму». І тільки напередодні розпаду радянської імперії в офіційній пресі з'явилася інша характеристика подій: «Це була неоголошена війна, знищення народу цілого регіону не дозволеними методами - методами жорстокого терору... Перемогла взаємна ненависть, жорстокість, зброя, висилка не тільки окремих сімей, запідозрених у зв'язках з націоналістами, а масові висилки... невинних»

Після 1944-го на західноукраїнських теренах відновлюється режим сталінської тиранії. Недовір'я підозрілість до місцевого населення примушували владу спиратися на людей, прибулих, на ці території за рознарядкою. Так, на посадах, які представляли номенклатуру, місцевих кадрів у 1946 році перебувало тiльки 14 відсотків.

Жорстокість у тій війні проти українського народу переходила всі межі. Ось що почув y розмові з одним із учасників боротьби в Західній Україні й записав у своєму щоденнику 1945 року, Олександр Довженко:

«Одного націоналіста я повісив вниз головою i палив на повільному вогні, вирізaв з нього шматки м'яса..., а він, гадюка, так і помер з криком «Слава Україні», скільки я їх перемордував». Залишається додати, що цей «герой» був слухачем вищої партійної школи.»

В даному разі маємо справу з самодіяльною жорстокістю, але виселення величезних мас людей, яких підозрювали у співчутті, до повстанців, фізичне винищення десятків тисяч вояків УПА і підпільників ОУН -- було вже справою держави. До того ж не забуваймо, що в Західній Україні в 1939-1941 рр. було репресовано один мільйон 70 тисяч осіб. А згідно з документами
Центрального державного архіву Російської Федерації (колишній Центральний державний архів Жовтневої революції СРСР) станом на 1 січня 1945 року, тобто за неповних шість місяців 1944 року після визволення теренів Західної України від гітлерівців, репресивний сталінський апарат ліквідував 124 тисячі 336 осіб, що брали участь у національно-визвольній боротьбі. З цієї кількості вбито - 57,405 осіб, заарештовано - 50,941 осіб, «прийшли з повинною» - 15,990 осіб.

З боку державних чинників, що вершили «визвольні» акції в західному регіоні України, були такі втрати: загинуло офіцерів НКВД-НКГБ - 82, рядових-військ НКВД - 1,295, працівників державних і партійних органів - 3, бійців винищувальних батальйонів - 46, усього - 1,426 осіб. А попереду були ще сім років боротьби українського народу за національне визволення, сім років війни тоталітарної системи проти свого народу. За офіційною статистикою радянської історіографії за весь період опору повстанців сталінському режимові загинуло ЗО тисяч радянських громадян. Отже, дії влади навряд чи можна назвати правочинними. І чи не провокувала вона сама збройну боротьбу?

Щоб пролити світло на це далеко не риторичне запитання, що досі викликає сумніви у багатьох людей в Україні, зробимо спробу проаналізувати основні форми та методи діяльності НКВД-НКГБ МГБ у боротьбі з ОУН-УПА прорадянський партизанський рух, спеціальні провокативно-розвідувальні групи та каральні військові підрозділи НКВД-МГБ.

а) ПРОРАДЯНСЬКИЙ ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ ПРОТИ ОУН-УПА

Відомо, що партизанський рух набрав Організаційних форм у 1942 році, коли 5 вересня за підписом Й. Сталіна був виданий наказ № 00189 «О задачах партизанского движения».

Наступного дня постановою Державного Комітету Оборони за № 2246 (цілком таємно. І. Б.) Головнокомандувачем партизанського руху в СРСР був призначений Маршал Радянського Союзу К. Ворошилов.

Перші повідомлення про народнї партизанські ополчення на території Волині, які згодом переросли в УПА, до Центрального штабу партизанського руху почали надходити наприкінці 1942 року. Вони були часто неточними, з явними ознаками дезинформації.

Так, 5 грудня 1942 року начальник ЦШПР П. Пономаренко писав особисто Й. Сталіну:

«По сообщению Сабурова в лесах Полесья, в районах Пинск, Шумск, Мизочь имеются большие грурппы украинских националистов под руководством лица, законспирированного кличкой «Тарас Бульба». Мелкие группы партизан националистами разоружаются и избиваются.

Против немцев националисты устраивают отдельные засады. В листовках националисты пишут: «Бий кацапа-москаля, гони його відсіля, він тобі не потрібен».

Крупный националист Бандера немцами расстрелян. По сообщению другого источника, националисты под руководством «Тараса Бульбы» находятся количеством 5,000 человек в б км юго-восточнее Сарны, - оборудуют зимние квартиры.»

Тим часом 11 січня 1943 року начальник "оперативного відділу ЦШПР полковник Соколов підготував оперативний план проведення першочергових заходів щодо посилення партизанського руху в Україні, який 15 січня цього ж року затвердив начальник ЦШПР П. Пономаренко. Що ж пропонувалося?

«— ...в январе 1943 года передислоцировать украинские партизанские отряды с территории РСФСР и БССР на Украину; — проведение ряда  мероприятий по разложению полиции и «националистических»  формирований противника на территории УССР».

Краще не скажеш. Не боротьба з фашистськими загарбниками на території України, а боротьба з «националистическими формированиями», котрі виступили проти окупантів, адже, окрім УПА, на теренах Західної України протягом майже двох років небуло жодних радянських партизанських з'єднань, за винятком, загону Медведева -- загону спеціального призначення для прикриття, діяльності М. Кузнецова і сумнозвісних 7-го та 12-го батальйонів О. Сабурова, які, очевидно, і направлялися для «разложения националистических формирований», вбиваючи і грабуючи цивільне населення під виглядом УПА (див. «ЛУ» № 25,26).

Аналіз наведених документів ЦШПР свідчить, що небезпеку для уряду СРСР становив масовий народний рух на території окупованої України, рух за спротив окупації як фашистській, так і більшовицькій, який вилився в організаційне об'єднання у формі УПА.

3 листопада 1943 року заступник начальника ЦШПР комісар державної безпеки С. Бельченко і начальник розвідвідділу ЦШПР полковник М. Анісімов надіслали у штаби партизанського руху директиву № 3762 СС, де зазначалося:

«...1. Дайте задание командованию партизанских отрядов и командирам отдельных групп все местные и другие националистические формирования брать на строгий учет и в каждом отдельном случае по установлению ставить нас в известность, указывая подробности об организации.

2. В установленные националистические формирования засылать свою агентуру, ставя ей задачей:

а) определение численного состава организации, ее вооруженные силы и дислокацию;

б) изучение системы связи, характер связи, как она осуществляется, явки и пароли, методы вербовки и организацию.

3. Дайте задание на производство вербовки агентов-внутренников в каждом сформированном националистическом легионе и через нее устанавливать:

а) программно-тактические установки националистов;

б) от кого националисты получают, економическую и моральную поддержку, на кого ориентируются;

в) руководящее ядро националистов;

г) поддерживают ли националисты связь с немцами;

4. Во избежание провалов задания по засылке агентов и вербовке внутренней агентуры в националистические формирования поручать только опытным агентурным работникам.

Продумайте комбинации по организации секретной съемки (розрядка моя. — І. Б.) отдельных руководящих работников местных националистов с целью допроса их по вопросу националистических формирований и вербовки в качестве агентов-внутренников. Задание берите под контроль. Первое сообщение по этому вопросу ожидаем 15 ноября 1943 года».

Остаточно переконавшись у тому, що національні з'єднання Західної України ведуть боротьбу з окупантами. Сталін та його оточення вирішили завдати по УПА першого удару руками радянських партизанів, що дислокувалися на території Білорусії. Недаремно знаменитий Карпатський рейд партизанського з'єднання С. Ковпака мав назву Сталінський рейд. Адже Сидорові Артемовичу [Ковпаку] поставив це завдання сам Сталін під час перебування того у Москві на початку червня 1943 року. Про це Ковпак поділився тільки з комісаром з'єднання С. Руднєвим. Для інших мета рейду залишалася таємницею. До цього рейду відкритої ворожнечі між радянськими партизанами і вояками УПА не було.

Коли Червона Армія 1994 році витіснила німців з частини Волині, партизанське з'єднання С. Ковпака відповідно до рішення компартії більшовиків України було розформоване і на його базі утворено партизанську дивізію імені двічі Героя Радянського Союзу С. Ковпака, якою командував П. Вершигора. Ось як визначалися подальші завдання партизанської дивізії у радіограмі № 991 за підписом М. Хрущова, яку було передано Вершигорі:

«Генерал-майору Вершигора... Исходя из боевого прошлого вашей дивизии, она не расформировывается, а передается под ведение НКВД УССР для борьбы с немецко-украинскими националистическими бандами. Желаю Вам дальнейших боевых успехов. Хрущов».

Подальші «бойові успіхи» партизанської дивізії передбачали суто поліційно-каральні акції щодо мирного населення Західної України, яке, до речі, допомагало радянським партизанам і матеріально, і морально. Наведемо лише один архівний документ, що засвідчує «подвиги» партизанів на уже визволеній від фашистів території:

«Расписка. Дана командиру взвода Маркиданов Ивану Васильевичу в том, что принято от него Дубновським РО НКВД задержанных в количестве 34 (тридцать четыре) человека, из них 9 женщин. Принял: ответственный дежурный Дубновского РО НКВД Розбицкий 15 сентября 1944 года».

Більшість затриманих не була причетна до аитирадянської діяльності, але запопадливим виконавцям важливо було показати результати «плідної діяльності».

б) СПЕЦІАЛЬНІ ПРОВОКАТИВНО - РОЗСЛІДУВАЛЬНІ ГРУПИ НКВД-МГБ

Найбільш підступним методом, який широко практикувався репресивним апаратом радянської Імперії в боротьбі з національно - визвольним рухом українського народу, було створення та використання так званих груп спеціального призначення органів НКВД—МГБ, що «діяли» під виглядом самих національних формувань — окремих загонів УПА, а потім боївок «СБ» ОУН (служби безпеки ОУН) упродовж 1941—1953 років при кожному ра...... ... ...пя Західної та Східної України.

Започаткував політичні провокації та замаскований фізичний терор українського населення на державній основі лист тодішнього наркома внутрішніх справ УРСР Рясного за № 2070/сп від 20 вересня 1944 року на адресу секретаря ЦК КП(6) України Д. Коротченка. В ньому документі нарком мотивував необхідність розформування партизанської дивізії імені С. Ковпака підкомандуванням генерал-майора Вершигори та створення з її особового складу, тобто з колишніх партизанів, спеціальних малих груп для боротьби з повстанцями в західних областях України.

Партія з розумінням сприйняла ініціативу наркома внутрішніх справ, передбачивши далекосяжні наслідки вакханалій, і невдовзі постановою «О партизанской дивизии нмени дважды Героя СССР генерал-майора Ковпака» - освятила всі «визвольні дії» своїх мечоносців. Зокрема, в ній зазначалося:

«...1. Дивизию им. дважды Героя СССР Ковпака расформировать, весь личный состав обратить на укомплентование органов НКВД в западных областях Украины и создание мелких отрядов для продолжения борьбы с бандитами.

2. Имущество и конный состав дивизии, согласно постановлению ЦК КП(б)У от 18.08.1944 г. за № 44/17-оп. использовать в органах НКВД.

3. Рясному доложить о результатах выполнения этого постановления к 1.10. 1944 года».

Документи свідчать, що найбільша кількість провокатнвннх груп НКВД-МГБ була організована і функціонувала на території Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, хоча і в інших областях Західної України вони завдали шкоди визвольному рухові народу проти окупаційних режимів.

Зокрема, в березні 1945 року управлінням НКВД по Тернопільській області була створена спецгрупа «Быстрого» під командуванням начальника відділення по боротьбі з бандитизмом майора державної безпеки Соколова, чисельністю в 60 осіб, яка «плідно функційнувала більш як півроку під виглядом контрольного відділу «СБ» про що писав Соколов власноручно начальникові 1 відділу головного управління по боротьбі з бандитизмом НКВД СРСР генерал-майору держбезпеки Горшкову.

Високо оцінивши «заслуги» Соколова, Л. Горшков 28 січня 1946 року рапортував начальникові головного управління по боротьбі з бандитизмом НКВД СРСР генерал - лейтенанту держбезпеки Леонтьєву:

« ...представляю докладную записку начальника отделения ОББ УНКВД Тернопольской области майора госбезопасности Соколова об организации, формировании и работе спецгруппы, созданной им из бывших бандитов-боевиков.

За время работы в УНКВД т. Соколов проявил исключительные образцы мужества, отваги и геройства. Весьма трудно учесть все операции, проведенные т. Соколовым. Однако, до сих пор он награжден только одним орденом.

Я сам лично, да и тов. Сараев (тодішній начальник УНКВД по Тернопільській області. — І. Б.) также разделяет мое мнение, убежден о необходимости отметить работу т. Соколова.

Ходатайствую перед Вами о возбуждении вопроса о присвоении т. Соколову звання Героя Советского Союза за борь6у с украинско-немецкими националистами.

Секретарь обкома КП(б)У т. Компанец это предложение также поддерживает».

А ось характеристика тих часів на «геройські дії» ще одного командира спенгрупи «Орла», що була створена УНКВД по Рівненській області у травні 1944 року з колишніх партизанів у складі 35 осіб і «діяла» до 1 квітня 1945 року. За час «дії» вони вбили 526 повстанців, затримали 140 осіб:

«...характеристика на командира спецгруппы ОББ УНКВД по Ровенской области Корякова Бориса Павловича, 1921 г. рождения, уроженец с. Вахтан, Тоншаевского района, Горьковской области, русский, образование 10 классов, член ВЛКСМ, окончил военно - инженерное училище в Чернигове.

В сентябре 1941 года был в Киевском окружении — тяжело ранен и пленем немцами, до 15.04.1942 года находился в Ровенском концлагере.

С апреля 1942 года и до прихода Красной Армии после побега работал в Ровенской области у хозяина. Явился в военкомат и с мая 1944 года зачислен в спецгруппу.

За период в спецгруппе на территории Ровенской области под его руководством проведено до 200 операций. Своим личным примером воодушевлял бойцов на подвиги в борьбе с бандами УПА и оуновским подпольем.

С 15 июня по 15 августа 1944 года со своей группой находясь в рейде в Мизочском районе, действуя под маркой банды, проделал большую работу. За этот период в результате проведенных операций по ликвидации бандитизма в районе, группой Корякова уничтожено до 215 и задержано около 65 бандитов. Сам Коряков имеет на счету 16 убитых бандитов и 22 задержанных.

С 23.03 по 16.04.1945 года тов. Коряков со своей группой участвовал в проводимой операции по ликвидации краевого провода Южной Группы УПА в Козовском районе Тернопольской области. Действуя под маркой банды, собрал полные данные о дислоцировании банд-группировок в селах Пенив и Конюхи и подвел их под удар войск НКВД.

Начальник отдела ББ УНКВД по Ровенской области майор госбезопасности Гаврилов».

Слід зазначити, що жертви «героїчної діяльності» соколових, корякових та їм подібних у переважній своїй більшості — це мирне населення західних теренів України, яке гинуло через провокатмвну політику репресивного апарату, котрий «функціонував» під прикриттям національних формувань.

Терор переходив усілякі межі, що викликало протест навіть каральних органів. Так, 15 лютого 1949 року тодішній військовий прокурор військ МВС Українського округу полковник юстиції Кошарський за № 4/001345 на адресу секретаря ЦК КП(б) України М. Хрущова направив доповідну записку «Про факти грубого порушення соціалістичної законності в діяльності так званих спеціальних груп МГБ». (Цей документ опубліковано на сторінках «ЛУ» 1 жовтня ц. р. 1992)

Завершує доповідну ревнитель законності так: «Органы МГБ, под руководством партии, проводят огромную работу по выкорчевыванию остатков украинско - националистического, бандитского подполья, в борьбе с которым хороши все средства и нужны хитрость и изворотливость».

Ось як прокуратура «турбувалася» про українське населення на західних теренах, адже сам факт існування спецгруп суперечив закону. То про які порушення «соціалістичної законності» могла йти мова? Для МГБ законів ніколи не існувало, цей репресивний апарат працював виключно за вказівками компартії.

Аналогічна конфронтація виникала і між МВС та МГБ. Адже органи внутрішніх справ завжди вели боротьбу з кримінальною злочинністю, інше питання — як інтенсивно і якими методами. На той час провокативна діяльність МГБ надзвичайно ускладнювала криміногенну ситуацію: важко було встановити — хто ж вбиває та грабує населення? Чи це дії окремих кримінальних злочинців, чи це спланована діяльність МГБ?

А тому тодішній міністр внутрішніх справ УРСР т. Строкач змушений був 9 червня 1949 року за № 582/см на адресу міністра внутрішніх справ СРСР Круглова надіслати доповідну записку, в якій ішлося про те, що «за последнее время зарегистрировано ряд случаев, когда лица, состояшие в агентурно - оперативной сети органов МГБ западных областей Украины, являлись организаторами и участниками грабительских групп.

Работники МГБ вручают им оружие, тех, кто имеет связи с преступниками, — не контролируют, не воспитывают, — в результате чего они, действуя под видом ОУН-овских бандитов, занимаются грабежами и кражами у мирного населения, так:

— в ночь на 4.01.1949 г. агенты-боевики Турковского РО МГБ Дрогобычской области — Шельник Казимир Франкович и Кудьганович Иван Николаевич, совместно с конюхом РО МГБ — Скоба, вооруженные автоматом, двумя винтовками, полученными ими от райотдела МГБ, прибыли в с. Бережок, где под видом ОУН совершили вооруженное ограбление Лыло Степана в его доме.

— Группа агентов - боевиков Хустского охротдела МГБ Закарпатской области в составе — Антонь Михаила, Антонь Филиппа, Лемко Петра, Тегза Василия под руководством агента-боевика Кармелюк в течение 1948 года на территории округа под видом ОУН совершила 13 вооруженных ограблений, в ряде случаев — тяжело избив потерпевших. Оружие было ими получено в Хустском охротделе МГБ».

Приклади злочинів, зорганізованиху формі провокатнвних спецгруп, можна було б продовжувати. Це має бути висвітлене у «Білій книзі» злочинів проти українського народу.

Іван БІЛАС,
кандидат юридичних наук,
докторант Академії МВС,
полковник

(Закінчення буде)
*************************************************************************
Literaturna Ukraina | 22Oct1992 | Ivan Bilas
bilas19921022LiteraturnaUkraina.html
[Return to Ukrainian original]

On the 50th anniversary of the UPA
RESISTANCE
ACTIONS OF THE REPRESSIVE APPARATUS OF THE TOTALITARIAN REGIME
AGAINST THE NATIONAL-LIBERATION MOVEMENT OF THE UKRAINIAN
PEOPLE

The truth about the national liberation struggle and resistance of our people by the occupation regime in the 40's and 50's has to be highlighted in the current anniversary year - the year of the Ukrainian Insurgent Army.

To do this it is necessary to review and analyze the socio-political events in Ukraine at that time, based on archival documents, available to researchers.

Until recently, people wrote unequivocally about that period: "The fight against accomplices to invaders, bandits who had lost a human face" and "joyful transition of the population of Western Ukraine to peaceful life for the benefit of the fatherland and socialism ". But just before the collapse of the Soviet Empire, there appeared in the official press another characterisation of events: "It was an undeclared war, the destruction of the people of the region by illegal methods - methods of cruel terror ... The victory of mutual hatred, violence, weapons, deportation not only of specific families suspected of having links with the nationalists, but mass deportation of the innocent "

After 1944 the Stalinist regime of tyranny was restored in the Western territories. Suspicion distrust of the local population forced the ruling power to rely on people newly arrived to these territories to establish order. Such that in 1946 local inhabitants comprised only 14 percent of the bureaucratic staff.

In that war violence against the Ukrainian people surpassed all bounds. Here is what Alexander Dovzhenko heard in conversation with one of the participants in the struggle in western Ukraine and recorded in his diary in 1945:

"I hung one nationalist upside down and roasted him over a low fire, cut out pieces of meat from him ... and he, serpent, died screaming, "Glory to Ukraine". How many of them I tortured to death. It remains to add that this "hero" was a student of the Higher Party School. "

In this case we are dealing with amateur brutality, but deportation of huge masses of people suspected of sympathy with the rebels, the physical extermination of tens of thousands of warriors of the UPA and underground members of the OUN -- was already a matter of state. Moreover, let us not forget that in Western Ukraine in 1939-1941 one million 70 000 persons were repressed. And according to the documents of the Central State Archive of the Russian Federation (the former Central State Archive of the October Revolution of the Soviet Union) as of 1 January 1945, that is, in less than six months in 1944 after the liberation of the territory of Western Ukraine from the Hitlerites, Stalin's repressive apparatus liquidated 124,336 persons who took part in the national liberation struggle. Of this number there were 57,405 persons killed, 50,941 people arrested, 15,990 people who "came from the confession".

From the state actors conducting the "liberation" campaign in western Ukraine, there were the following losses: 82 officers of the NKVD-NKGB, 1,295 ordinary NKVD troops, 3 employees of state and party organs, 46 fighters of the destruction battalions, 1,426 people in total. And still ahead were seven years of the Ukrainian people's struggle for national liberation, seven years of war of a totalitarian system against its own people. According to official statistics of Soviet historiography during the whole period of resistance against the Stalinist regime 30,000 Soviet citizens were killed. Thus, the government's actions can hardly be justified. And did not the regime provoke the armed struggle itself?

To shed light on this not rhetorical question that has raised doubts in many people in Ukraine, we will attempt to analyze the basic forms and methods of the NKVD-NKGB-MGB in the fight against UPA utilizingt the pro-Soviet guerrilla movement, special provocative-reconnaissance groups and punitive military units of the NKVD-MGB.

a) Pro-Soviet partisan movement against UPA

It is known that the [pro-Soviet] guerrilla movement gained organizational forms in 1942, when on September 5, Stalin issued a decree No. 00189 "On the problems of the partisan movement".

The next day, resolution No. 2246 (top secret. I.B.) of the National Defence Committee appointed Marshal of the Soviet Union, K. Voroshilov, as the  chief commander of the guerrilla movement in the USSR.

The first messages on the popular guerrilla militia on the territory of Volyn, which later developed into the UPA, began to reach the Central Staff of the [pro-Soviet] guerrilla movement in late 1942. They were often inaccurate, with obvious signs of misinformation.

Thus, on December 5, 1942 Chief of the TsShPR, P. Ponomarenko, wrote personally to Joseph Stalin:

"According to Saburov the forests of Polesie, in the areas of Pinsk, Shumsky, Mizoch have large groups of Ukrainian nationalists under the leadership of the person with a conspiratorial nickname of "Taras Bulba". Small groups of [pro-Soviet]guerrillas are disarmed and beaten by the nationalists.

Nationalists arrange separate ambushes against the Germans. In leaflets nationalists write: "Kill the Katsap-Moskal, drive him away, he is useless to you."

The Germans shot the ardent nationalist Bandera. According to another source, the nationalists under the leadership of "Taras Bulba" consist of  5,000 people located 6 km south-east of Sarna - preparing winter quarters."

Meanwhile, on January 11, 1943 Head of Operations Division TsShPR, Colonel Sokolov, prepared an operational plan for immediate measures against the partisan movement in Ukraine, which was endorsed on 15 January this year by the  head of TsShPR, P. Ponomarenko. What was proposed?

"- ... In January 1943 to relocate Ukrainian [pro-Soviet] partisan units from the territory of the RSFSR and the BSSR to Ukraine -  to provoke a series of events to promote the decomposition of the police and the "nationalist" forces of the enemy on the territory of the UkrSSR".

You could not say it better. Do not fight the fascist invaders in Ukraine, but battle against "nationalistic formations" who oppose the occupants, because, except for the UPA in western Ukraine, for nearly two years there were no Soviet partisan formations, except for the unit of Medvedev -- a special squad to cover the actions of Kuznetsov and the infamous 7th and 12th battalions of O. Saburov that, apparently, were sent to "undermine nationalist formations", looting and killing civilians under the guise of the UPA (see Literaturna Ukraina № 25, 26).

Analysis of the documents listed by the TsShPR shows that danger to the Soviet government was a massive popular movement in occupied Ukraine, the movement to resist occupation, both fascist and Bolshevik, which resulted in an organized union into the form of the UPA.

On November 3, 1943 Deputy Chief Commissar of TsShPR state security, S. Belchenko, and chief of intelligence TsShPR, Colonel Anisimov, sent to the headquarters of the [pro-Soviet] partisan movement directive No. 3762 CC, which stated:

"... 1. Give the job to the [pro-Soviet] guerrilla commanders and commanders of separate groups to strictly monitor all local and other nationalist formations and to determine all details of these organizations.

2. Send agents into the established nationalist formations, with the task:

a) determination of the size of the organization, its armed forces and location;

b) to study the communication system, the nature of communication as it occurs, the presence of and passwords, methods of recruitment and organization.

3. Give the job to recruit agents within each formed nationalist legion, and through it to determine:

a) program and the tactical setup of the nationalists;

b) from whom the nationalists get material and moral support, on whom they rely;

c) the leading core of the nationalists;

d) if the nationalists maintain a link with the Germans;

4. In order to avoid failures in the job of sending agents and internal recruitment agents into the nationalist formations to utilize only  experienced workers.

Consider a combination of organizing a secret survey (spacing mine. - I. B.) of the individual executives of local nationalists to interview them on the question of nationalist groups and recruitment as double-agents. Take the job under control. The first communication on this matter to be forwarded by November 15, 1943."

Finally becoming convinced that the nationalist formations in Western Ukraine were fighting with the invaders, Stalin and his entourage decided to inflict the first blow on the UPA by the hands of Soviet partisans who were deployed on the territory of Belarus. No wonder the famous Carpathian guerrilla raid connected to S. Kovpak was called Stalin's raid. Indeed, Stalin himself gave Sydor Artemovych [Kovpak] this task while he was in Moscow in early June 1943. Kovpak shared this only with Commissar of Unity, S. Rudnev. For other people the purpose of the raid remained a mystery. Before this raid there was no open hostility between the Soviet partisans and the UPA soldiers.

When the Red Army displaced the Germans from Volhynia in 1944, S. Kovpak's partisan group was disbanded in accordance with the decision of the Communist Party of Bolsheviks of Ukraine and replaced in honour of twice-named Hero of the Soviet Union, as the S. Kovpak partisan division, commanded by P. Vershyhora. Here is how further tasks were assigned to the partisan division in the radiogram No. 991 signed by Khrushchev, which was passed on to Vershyhora:

"Major General Vershihora ... Following the latest battle of your division, it is not being disbanded, but is being passed under the authority of the NKVD UkrSSR to deal with the German-Ukrainian nationalist gangs. I wish you continued success of combat. Khrushchev."

Further "combat successes" of the partisan division consisted of purely police-punitive actions against the civilian population of Western Ukraine, which, incidentally, helped the Soviet partisans both materially and morally. Here is just one archival document, which highlights "feats" of partisans in territory already liberated from the fascists:

"Receipt. Given to platoon commander Markidanov Ivan Vasilyevich that accepted from him by the Dubnovsky RO NKVD in an amount of 34 (thirty four) people detained, of whom 9 are women. Accepted: Responsible on duty Dubnovsky RO NKVD Rozbitsky September 15, 1944."

Most detainees were not involved in anti-Soviet activity, but overzealous enforcement was important to show the results of "productive activity".

b) SPECIAL PROVOCATIVE-INVESTIGATIVE GROUPS OF THE NKVD-MGB

The most insidious method, which was widely practiced by the repressive apparatus of the Soviet Empire in the fight against the national-liberation movement of the Ukrainian people, was the creation and use of so-called special groups of the NKVD-MGB that "acted" under the guise of national forces themselves - some detachments of the UPA, and then skirmishes of the "SB" OUN (OUN Security Service) during the years 1941-1953 in each area of Western and Eastern Ukraine.

Political provocations and disguised physical terror launched against the Ukrainian population by the state is described in the letter of the then People's Commissar of Internal Affairs of the UkrSSR, Riasny, No. 2070/sp September 20, 1944, addressed to the Secretary of the CC CP(b) of Ukraine, D. Korotchenko. In this document he emphasized the necessity of disbanding the partisan division of S. Kovpak under the command of Major General Vershyhora and the creation from its personnel, that is, from former guerrillas, special small groups to fight insurgents in western Ukraine.

The Party perceived with understanding the initiative of the Commissar of Internal Affairs, forseeing far-reaching consequences, and soon in the resolution "On the partisan division in the name of the twice Hero of the Soviet Union Major General Kovpak" -  dedicated all the "liberation acts" of their warriors. In particular, it noted:

"... 1. Division in the name of Twice Hero of the Soviet Union Kovpak to be reorganized, the entire staff to be used to compliment the NKVD organs in the western regions of Ukraine and the creation of small groups to continue the fight with the bandits.

2. Property and cavalry of the division, according to the order of the Communist Party (Bolsheviks) Ukraine on 18.08.1944, № 44/17-op. to be used in the organs of the NKVD.

3. Riasny is to report on the results of the implementation of this resolution by 1.10.1944."

Documents show that the largest number of provocative NKVD-MGB groups was organized and operated in the Volyn, Rivne and Ternopil regions, although in other areas of Western Ukraine they also caused damage to the people's liberation movement against the occupants.

In particular, in March 1945, the Department of the NKVD in the Ternopil region established a spets-group "Bistroho" under the command of Chief of Department for Combating banditry major national security Sokolov, numbering 60 persons, which effectively functioned more than six months under the guise of the controlling division of the "SB" about which Sokolov personally wrote the captain of the First Department Chief Directorate for Combating banditry NKVD Soviet KGB Major General Gorshkov.

Highly appreciative of the "merits" of Sokolov, L. Gorshkov on January 28, 1946 reported to the chief of the Main Division in the Struggle against  Banditry, NKVD USSR  general-lieutenant Leontiev:

"... I am presenting a detailed report on the chief of the OBB UKrNKVD Ternopil Oblast, Major Sokolov about the organization, formation and work of the special group set up by them from the former gang-fighters.

During his time in the UkrNKVD Comrade Sokolov showed extraordinary instances of courage, bravery and heroism. It is very difficult to account for all operations carried out by Sokolov. However, until now, he was awarded only one medal.

I personally, and Comrade Saraev (then chief of the UkrNKVD Ternopіl oblast. - I. B.) also shares my view, am convinced of the need to note the work of Comrade Sokolov.

I plead to you to initiate the question to recognize Comrade Sokolov as Hero of the Soviet Union for battle with the Ukrainian-German nationalists.

The Secretary of the CP(b)Ukr, Comrade Kompanets,  also supports this proposal."

And here is the characteristic of those times for "heroic deeds" of another commander of the spets-group "Eagle", which was established by the UkrNKVD in Rivne region in May 1944 from former guerrillas consisting of 35 persons and "operated" up to April 1, 1945. During their "actions" they  killed 526 insurgents, detained 140 people:

"... Characteristic of the commander of special groups OBB UkrNKVD in Rivne region, Koryakov Boris Pavlovich, born 1921, native of Vakhtan, Tonshaevsky district, Gorky province, Russian, education, grade 10, a member of the Komsomol, graduated from the military - Engineering College in Chernigov.

In September 1941 he was in the Kiev encirclement - badly wounded and taken prisoner by the Germans, until 15.04.1942 was in the Rovno camp.

From April 1942 until the arrival of the Red Army after his escape he worked in the Rivne region from the owner. He came to the recruitment office and in May 1944 enlisted in the special group.

Over a period of the special group in the territory of the Rivne region under his leadership, he conducted 200 operations. His personal example inspired the troops to feats in the fight against UPA bands and the OUN underground.

From 15 June to 15 August 1944 with his band while in a raid in Mizochskom area, operating under the UPA brand name, he did a great job. During this period, as a result of the operations to eradicate banditry in the area, the group of Koryakov destroyed up to 215 and detained about 65 bandits. Koryakov himself has in his account 16 killed and 22 arrested gangsters.

From 23.03 to 16.04.1945, Comrade Koryakov and his group participated in the ongoing operation to eliminate the nationalist leadership in the Southern Group of UPA in the Kozovsky region Ternopil province. Operating under the UPA brand name his group gathered comprehensive data on dislocating gang-groups in villages Peniv and Koniuky and destroyed them by shock troops of the NKVD.

Head of Department BB UkrNKVD in Rivne oblast Major Gavrilov."

It should be noted that the victims "of the heroic" Sokolovs, Koryakovs and the like in the overwhelming majority were the peaceful population in the western territories of Ukraine, which died because of provocative policies of the repressive apparatus, which "operated" under the guise of nationalist formations.

Terror passed all sorts of boundaries, which caused outrage even amongst the punitive organs. For example, on February 15, 1949 the then military prosecutor of MVC troops of the Ukrainian  district Colonel of Justice Kosharsky, under No. 4/001345 to the Secretary of the CC CP (b) of Ukraine, Nikita Khrushchev, sent a memorandum "On the facts of gross violations of socialist legality in the activities of so-called special groups MGB." (This document is published in Literaturna Ukraina, October 01, 1992)

He concludes his report as follows: "Organs of the MGB, under the leadership of the Party, are doing a great job of uprooting remnants of the Ukrainian-nationalist, gangster underground, against whom all means of cunning and resourcefulness are necessary."

Here's how prosecutors "worried" about the Ukrainian population in the western territory, because the very fact of existence spets-group contradicted the law. So about what violation of "socialist legality" were they talking about? For MGB laws never existed, this repressive apparatus worked exclusively on the instructions of the Communist Party.

A similar confrontation occurred between the MVC and the MGB. Because the police are always struggling with criminal crime, another question - how intensely and by what methods. At the time, extremely provocative MGB activities  complicated the criminal situation: it was difficult to determine - who robs and kills people? Was it the actions of individual criminals, or a planned MGB activity?

And so then Minister of the UkrSSR Comrade Strokach on June 9, 1949, № 582/sm to the USSR Minister of Internal Affairs Kruglov sent the memorandum, which dealt with the fact that:

"Recently several cases were reported where the persons associated with the agent-operational network of the MGB in the western regions of Ukraine were the organizers and participants in the predatory groups.

MGB workers handed them weapons, those who have connections with criminals - do not control, do not bring up - with the result that they are acting under the guise of OUN-native bandits, looting and theft of the civilian population, as follows:

- On the night of 04/01/1949, the agents militants of the Turkovsky MGB Drohobych Region - Shelnik Frankovich Kazimierz and Kudganovich Ivan Nykolaevich, together with the head of the MGB - Skoba, armed with an automatic
gun and two rifles, obtained from the local department of the MGB, went to Berezhok, where under the guise of an armed OUN
robbed Lylo Stephen at his home.

- A group of agents-militants from the Khust MGB Transcarpathian region consisting of Anton Michael Anton Filippov, Lemco Peter, Tegza Basil led by agent-militant Karmeluk during 1948 in that district under the guise of OUN committed 13 armed robberies, in some cases - severely beating the victim. The weapons were obtained by them from the Khust MGB."

Examples of crimes organized by provocative spets-group could be continued. This should be clarified in the "White Paper" of crimes against the Ukrainian people.

Ivan Bilas,
Doctor of Law,
Doctoral Academy of MVC,
colonel

(To be concluded)