Published on 20 Jan 2013
За період Великої Вітчизняної
Війни було багато загиблих солдатів, чиї імена і до нині невідомі, бо
прикриті бюрократичною відпискою "Безвісти
зниклий".Дніпровсько-Київська операція,що втрати лише Першого
Українського фронту на Букринському плацдармі та боях за Київ склали
647 тисяч бійців і офіцерів. І це всього за якихось півтора місяця.
«.»Назбиралось нвобранців с близько 300 тисяч. (Ця цифра постійно
фігурувала на засіданнях воєнради 1-го Українського фронту у селі
Требухові під Києвом).
Оскільки ці чоловіки перебували під німецькою окупацією, то ставлення
до них у червоних командирів було як до зрадників та ворогів народу.
Чого варта лише одна фраза маршала Жукова на воєнраді фронту: «Все
хохлы -- предатели...» Тому мобілізованих ніхто не збирався
обмундировувати, навчати військовій справі. Їх кидали у бій з однією
гвинтівкою на трьох. (Заступник командуючого 1-го Українського фронту
по тилу генерал Кулешов зумів нашкребти лише 100 тисяч трьохлінійок).
Вояки йшли на ворога без складання військової присяги, аби своєю кров'ю
«спокутували ганьбу перебування на окупованій території».
Ба більше, основний удар по ворогу у Київській операції було вирішено
нанести силами 1-го Українського фронту з Букринського плацдарму, де
дуже високий і крутий правий берег Дніпра, який до того ж був добре
укріплений ворогом: через кілька метрів кулемет, гранатомет, гармата.
Саме на цю неприступну цитадель злочинно, без підготовки, без
переправних засобів з маршу кидали червоні командири беззбройних,
необмундированих сільських хлопців і дядьків.
Як відомо, для поповнення війська живою силою у тилу радянських армій
діяли польові військкомати. У звільнених від гітлерівців містах і селах
вони одразу мобілізували цивільних чоловіків, серед яких часто
опинялися 16-17-річні юнаки, а також колишні військові
Південно-Західного фронту (командуючий генерал-полковник Михайло
Кирпонос) ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ ТИСЯЧ ВОЇНІВ ВХОДИТЬ У ВОДУ, А ВИХОДИТЬ НА ТОМУ
БЕРЕЗІ ТРИ ТИСЯЧІ..Як на мене, це була плата, особливо вищому
керівництву не стільки за успіх операції, скільки за геноцид
українського народу.
Георгій ЖУКОВ: «ВСЕ ХОХЛЫ — ПРЕДАТЕЛИ! ЧЕМ БОЛЬШЕ
В ДНЕПРЕ ПОТОПИМ, ТЕМ МЕНЬШЕ ПОТОМ, ПОСЛЕ ВОЙНЫ, ПРИДЕТСЯ ССЫЛАТЬ В
СИБИРЬ!»
В конце 1939 года в декабре 31-го, Сталин и Гитлер обменялись новогодними поздравлениями.
Гитлер - Сталину: "Лучшие пожелания личного благополучия Вам, процветания народам дружественного СССР
Сталин - Гитлеру: " Дружба народов Германии и СССР скрепленная кровью, имеет все основания быть длительной и прочной"
Сталин поздравил Гитлера с вторжением немецкой армии в Норвегию.
Сталин поздравил Гитлера телеграммой в день взятия Парижа! Назвав «справедливой победой над французским империализмом».
*************